Вілла Габріели Запольської "Скіз"

Історична вілла, в якій жила польська поетеса. Вілла продається, і в жахливому стані(

Мешкала у віллі «Скіз» на Личакові, де провела свої останні роки життя. Відома поетеса Габріела Запольська ( псевдонім ) Вулиця на якій знаходиться вілла названа на її честь. Народилась у с. Підгайці (передмістя Луцька) на Волині у міщанській родині. ЇЇ батько був заможним міщанином, мати — Юзефа з Карскіх — колишньою танцівницею балету з Варшави. Г. Запольська навчалася у рідному домі, недовгий час — в установі Sacré Coeur, а згодом — у Львівському педагогічно-науковому інституті. У 1876 році вийшла заміж за лейтенанта царської армії, молодого міщанина із Жемайтії Константа Шнєжко-Блоцкого, проте незадовго пішла від нього, подружжя розлучилось у 1888 році. У 1882 році, після розлучення із сім'єю та чоловіком, стала актрисою, виступала у Кракові, Львові, Познані та в галицьких мандрівних трупах. Їй властива була гостра ворожість до чоловічої статі, чоловіки у її уяві поставали як винуватці усіх нещасть, які можуть трапитися у житті жінок. Прагнула стати актрисою, що привело її до різних роз'їзних провінційних труп, на сцени аматорських театрів Галичини, Польського і Познанського королівств. З 1897 року професійно займалась акторською діяльністю, однак вважала, що її майстерність не була належно оціненою. Через постійні конфлікти із театральним середовищем вона змушена була в 1889 році виїхати у Париж задля вдосконалення акторських талантів та більшої слави. В Парижі працювала у складі відомого «Вільного театру»(фр. — Théâtre Libre), а згодом — модерністичного «Théâtre de L'Oeuvre». Перебувала там 5 років, однак суттєвих успіхів Запольська не досягла. Після повернення у Польщу безуспішно намагалась потрапити до Варшавських урядових театрів (пол. Warszawskie Teatry Rządowe), знову виступала в мандрівних і паркових колективах, зрештою потрапила до краківського театру, керівником якого був Тадеуш Павліковскі. Тут Запольська досягла певного успіху, одночасно ставши жертвою гострої критики театральних діячів. Як письменниця дебютувала у 1883 році під псевдонімом Габріеля Запольська. Дебютувала оповіданням «Один день з життя троянди» (пол. Jeden dzień z życia róży) (1881). Спочатку у львівській, а пізніше у варшавській пресі публікувала новели і повісті. Її твори «Малашка» (1883), повісті «Кашька-Каріатида» (1885—1886) та «Переддень пекла» (1889) стали об'єктом численних дискусій, викликали обурення консервативної критики через яскраво виражений у них натуралізм; у повістях «Про що не говорять» (1909) і «Навіть не хочеться про це думати» (1914) порушила тему проституції і суспільних хвороб. Запольська написала багато новел, повістей і творів драматургії, серед яких найвідомішим є «Мораль пані Дульської», яка не сходить зі сцен до сьогодні. Протягом усього свого життя Запольська конфліктувала із директорами і режисерами театрів, у яких виступала або у яких ставились її твори. З 1904 року поселилася у Львові, і разом із другим чоловіком, живописцем Станіславом Яновскім, організувала театральну трупу, з якою мандрувала Галичиною. У 1912 році у Празі взяла участь у Виставці праці польської жінки; стала членом мистецької комісії Театру Прем'єр, співпрацювала із львівським Незалежним театром. Після окупації російською армією Львова (вересень 1914) протягом певного часу керувала кондитерською. ММешкала у віллі «Скіз» на Личакові, де провела свої останні роки життя, мешкала у віллі «Скіз» на Личакові, де провела свої останні роки життя. Померла 17 грудня 1921 року у Львові, похоронена на Алеї Заслужених на Личаківському цвинтарі.

Чутьби поліція не пов'язала

Треба під требунал відправити тих хто захезав так ту вілу

Не була там, але кажуть що там класно