Костел Воздвиження Святого Хреста (руїни)

Рідкісне село, що з 1466 по 1939 належало львівським римо-католицьким архієпископам. Перша згадка про Оброшине як про фільварок (маєток, господарство) датується 1431 роком, але його історія розпочалася, коли його викупив львівський архієпископ. Костел в Оброшино постав стараннями львівського архиєпископа Фердинанда Кіцького. Храм будувався із 1788 по 1791. При костелі поховано двох померлих в архиєпископів — фундатора та Каєтана Кіцького . У 1817-1818 до костелу було передано багато предметів, що належали архієпископу. У 1928 у Львові було вирішено про проведення консерваційних робіт в оброшинському костелі, а львівська фабрика органів Рудольфа Хаасе розпочала ремонт інструменту, що був пошкоджений в часі Першої світової. У 1930 відбувся ремонт храму .... По закінченні ІІ світової війни костел використовували як колгоспний хлів. На сьогодні збереглися дерев’яні та залізні ґвинтові сходи та фрагменти розписів. Сум охопив, потрапивши всередину. Через хащі ,минаючи провалля до поховання, дібратися до ґвинтових сходів, які ще тримаються й засипали мене пилом та іржею століть. Сонячні промені освітили обриси розписів... Особливо прикро, що до такого стану храм дійшов за якихось 15 років (якщо порівнювати фото). А поруч із тим самим костельним парканом із статуями, що чудово збереглися, у 1914 збудована церква св.Дмитрія, можливо на місці школи при костелі. І паркан пофарбований чітко із межею.

Напівзруйнований парафіяльний костел, який за совєтів використовувався як слад-ларьок (там навіть дотепер висить табличка: видача продуктів проводиться виключно через ЛАРОК") та досить доглянуту нео-романську греко-католицьку церкву я побачила вже під час других відвідин Оброшиного в травні 2005 року. З боку вівтаря в стіні костелу збереглася таблиця з різьбленими хрестом та пеліканом. Чи то епітафія, чи то просто частина старого пам'ятника - важко сказати. Відомо, що мурований костел було зведено в 1791 р., за часів архієпископа Фердинанда Кіцького (Ferdynand Kicki, 1715-1797). (Також Фердинанд Кіцький звів нову резиденцію з палацем, яку скромна назвав на свою честь Фердинандівкою). Знайшлися також кілька цікавих старих скульптур. Одна так близько притулилася до огорожі церкви, що апобачити її в теплу пору року важко: вона скромно, як несмілива школярка, ховається за куртиною зелені. Інша скульптура не така сором'язлива. Зріла жіноча краса потребує авансцени, а як її немає, то доведеться обмежитися і парком за палацем. Прекрасна пізньобарокова краля - окраса старого парку. Її фото - в галереї світлин праворуч.

Шкода , що ніхто з панотців не займається реставрацією...

Жахливий стан, хоча є залишки фресок і цікава історія храму. Набільш сумно, що поруч доглянутий храм

На жаль залишились тільки руїни храму

Просто руїни, а поряд новий гарний собор. Може, краще було б відновити старий?