Богданівка

“Богданівка, це дільниця Львова положена за Городецькою рогачкою, по обох боках городецького гостинця. Тягнеться вона від рогачки, почавши аж до так званої шкарпи, себто залізничого тору, який веде на Станиславів. З цеї сторони межує Богданівка зі Сиґнівкою. Прилучена Богданівка до Львова кількадесять літ тому. Мешканці Богданівки це головно залізничники, трамваярі, почтовці, ремісники. Будинки ближче міста поверхові, в дальших улицях партерові, хоч і в дальших улицях зачинають будувати тепер майже виключно поверхові каменички. Однак мимо того, що Богданівка вже кількадесять літ належить до Львова і є вже доволі значно заселена, та мимо того, то мешканці Богданівки, як горожани Львова платять величезні міські податки і ріжні оплати, Богданівка не має досі нічого з тих „благодатей”, які повинна мати як дільниця Львова. А саме: вулиці на Богданівці цілком не упорядковані. Вище сказане дотичить як хідників, так і доріг. Хідників на Богданівці нема зовсім. Нема їх навіть коло самої рогачки, де стоять великі дво- і три поверхові камениці, нема розуміється дальше на гостиици і в бічних вулицях. Коли візьмемо на увагу, шо ґрунт на Богданівці, це неперепускаєма глинка, то можемо собі представити, яке непроходиме багно і води панують на вулицях Богданівки в порі дощів, цебто на весну і в осені. Треба бристи в болоті по кістки, а місцями треба держатися руками парканів і так „переховзуватися” попри них, бо інакше вліз би в болото по коліна. Знова в літі уносяться на вулицях Богданівки а головно на городецькім гостинці, яким ходить богато людей і їздить богато всяких возів, авт, автобусів і т. і., цілі гори густого пороху, змішаного з димами від бензини, нафти і т. д. Цей страшний порох вдихають люди, а також паде він на ріжні засоби поживи, розложені на продаж на торговій площі за рогачкою. Цеж прямо кпини зі всяких правил гігієни. А панам з львівського магістрату ніколи не прийде і на гадку, шо треба би гостинець від часу до часу скропити водою, щоби в цей спосіб запобічи цій страшній язві пороху. Магістрацький віз до скроплювання вулиць тут абсолютно ніколи не показується. Їздня і то дуже дрантива істнує тільки на гостинці. У бічних вулицях нема її зовсім і в фізично не можливо, шоби в пору довших дошів, який будь віз або авто могли доїхати в дальші вулиці. Треба висідати і йти пішки, а тягарі переносити. Автор цих стрічок знав дуже добре всі дільниці Львова, але такого непроходимого болота і такого страшного пороху, які в на Богданівці, не стрічав ніде. В зимі знова навіває вітер на вулиці Богданівки грубезні верстви снігу на метер і більше високі і місцями треба йти по цих верствах снігу навіть по више парканів, які снігом цілком закриті. Снігу магістрат на Богданівці розуміється ніколи не змітає. І це все діється, не зважаючи на те, що львівський магістрат стягає з мешканців Богданівки дуже високу, таку як у місті, де в місцями гарно, а принайменше яко тако уладжені вулиці, дорогову оплату. Ресурси горожан Богданівки проти вимірові цеї оплати (як нема дороги то нема защо платити дорогової оплати) не мають ніякого наслідку. їх воєвідство стало відкидає. В останніх часах принесли часописи вістку, що на просторі шістьсот метрів, почавши від рогачки, має бути упорядкований гостинець, але не знати оскільки це буде зреалізоване, бо вже минає липень, а ще робіт не розпочато. А врешті, що значить шістьсот метрів гостинця у порівнанні до решти гостинця і бічних вулиць. Каналізації на Богданівці нема майже зовсім. Канал йде тільки гостинцем і то лише частинно від рогачки до тзв. міської вулиці, яка провадить на Левандівку (шістьсот метрів). У бічних вулицях каналів нема. І нічого не помагають прохання мешканців Богданівки, вношені в тій справі до львівського магістрату. Магістрат Богданівки не каналізує, але напр. за те, що в деяких місцях рови, яківідпроваджують нечистоту виходять на залізничі тори, накладає на мешканців Богданівки високі кари. Водотяги переведені на Богданівці тільки на гостинці. На бічних вулицях їх нема. Та це не перешкаджає маґістрацьким урядникам вимірювати мешканцям Богданівки водотягову оплату, таку як у місті.

“Богданівка, це дільниця Львова положена за Городецькою рогачкою, по обох боках городецького гостинця. Тягнеться вона від рогачки, почавши аж до так званої шкарпи, себто залізничого тору, який веде на Станиславів. З цеї сторони межує Богданівка зі Сиґнівкою. Прилучена Богданівка до Львова кількадесять літ тому. Мешканці Богданівки це головно залізничники, трамваярі, почтовці, ремісники. Будинки ближче міста поверхові, в дальших улицях партерові, хоч і в дальших улицях зачинають будувати тепер майже виключно поверхові каменички. Однак мимо того, що Богданівка вже кількадесять літ належить до Львова і є вже доволі значно заселена, та мимо того, то мешканці Богданівки, як горожани Львова платять величезні міські податки і ріжні оплати, Богданівка не має досі нічого з тих „благодатей”, які повинна мати як дільниця Львова. А саме: вулиці на Богданівці цілком не упорядковані. Вище сказане дотичить як хідників, так і доріг. Хідників на Богданівці нема зовсім. Нема їх навіть коло самої рогачки, де стоять великі дво- і три поверхові камениці, нема розуміється дальше на гостиици і в бічних вулицях. Коли візьмемо на увагу, шо ґрунт на Богданівці, це неперепускаєма глинка, то можемо собі представити, яке непроходиме багно і води панують на вулицях Богданівки в порі дощів, цебто на весну і в осені. Треба бристи в болоті по кістки, а місцями треба держатися руками парканів і так „переховзуватися” попри них, бо інакше вліз би в болото по коліна. Знова в літі уносяться на вулицях Богданівки а головно на городецькім гостинці, яким ходить богато людей і їздить богато всяких возів, авт, автобусів і т. і., цілі гори густого пороху, змішаного з димами від бензини, нафти і т. д. Цей страшний порох вдихають люди, а також паде він на ріжні засоби поживи, розложені на продаж на торговій площі за рогачкою. Цеж прямо кпини зі всяких правил гігієни. А панам з львівського магістрату ніколи не прийде і на гадку, шо треба би гостинець від часу до часу скропити водою, щоби в цей спосіб запобічи цій страшній язві пороху. Магістрацький віз до скроплювання вулиць тут абсолютно ніколи не показується. Їздня і то дуже дрантива істнує тільки на гостинці. У бічних вулицях нема її зовсім і в фізично не можливо, шоби в пору довших дошів, який будь віз або авто могли доїхати в дальші вулиці. Треба висідати і йти пішки, а тягарі переносити. Автор цих стрічок знав дуже добре всі дільниці Львова, але такого непроходимого болота і такого страшного пороху, які в на Богданівці, не стрічав ніде. В зимі знова навіває вітер на вулиці Богданівки грубезні верстви снігу на метер і більше високі і місцями треба йти по цих верствах снігу навіть по више парканів, які снігом цілком закриті. Снігу магістрат на Богданівці розуміється ніколи не змітає. І це все діється, не зважаючи на те, що львівський магістрат стягає з мешканців Богданівки дуже високу, таку як у місті, де в місцями гарно, а принайменше яко тако уладжені вулиці, дорогову оплату. Ресурси горожан Богданівки проти вимірові цеї оплати (як нема дороги то нема защо платити дорогової оплати) не мають ніякого наслідку. їх воєвідство стало відкидає. В останніх часах принесли часописи вістку, що на просторі шістьсот метрів, почавши від рогачки, має бути упорядкований гостинець, але не знати оскільки це буде зреалізоване, бо вже минає липень, а ще робіт не розпочато. А врешті, що значить шістьсот метрів гостинця у порівнанні до решти гостинця і бічних вулиць. Каналізації на Богданівці нема майже зовсім. Канал йде тільки гостинцем і то лише частинно від рогачки до тзв. міської вулиці, яка провадить на Левандівку (шістьсот метрів). У бічних вулицях каналів нема. І нічого не помагають прохання мешканців Богданівки, вношені в тій справі до львівського магістрату. Магістрат Богданівки не каналізує, але напр. за те, що в деяких місцях рови, яківідпроваджують нечистоту виходять на залізничі тори, накладає на мешканців Богданівки високі кари. Водотяги переведені на Богданівці тільки на гостинці. На бічних вулицях їх нема. Та це не перешкаджає маґістрацьким урядникам вимірювати мешканцям Богданівки водотягову оплату, таку як у місті.